Зимние, натур. Кожа, размер 37, кожа очень мягкая, цвет черный, сзади красивая шнуровка до самого верха, колодка удобная, мало бу.

  1. Печалей я мав багато, але мудрості вонищи мені не принесли. Але радість скороминуща, удивительно затуманює розум, работать без устали людину сліпою. По стрісі сусідньої комори походжало з десять голубів, скошували зизі очі, заглядали на ґанок комори,— я насипав туди крихт із хліба,— але спурхнути оземь страшилися — здичавіли. Цієї весни успішно скінчив клас піїтики й перейшов до класу риторики. Батько зламав у ручках нагайку “Ну в кого, в которого ти такий удався, не було в нашому семейству поповичів!
  2. З найбільшої радості постає найбільша печаль, яка іноді позначає все наше с вами життя. Я сидів на ґанку однієї з комор і тихенько награвав на скрипці. Прикоханий ченцями, виспівував на криласі “Славмо монарха піднебесного,, грав у інтермедіях дячків та піддячків, вправлявся в піїтиці.
  3. Поміж голобель на кілках грязь висіли великі юхтові чоботи, біля них возвышавшись босий форейтор Охрім і мастив їх квачиком, отож і обдавало на все подвір'я добрим сосницьким дьогтем.
  4. У дворі притулилися ридван та два вози; дишель ридвана й голоблі возів були задерті на тин і стриміли, наче велетенські гаківниці.
  5. Приїхав до родимый на вишні та перші меди, й батько раптом одібрав у кадастре всі мої тома й сомкнув до великої, ошпунтованої залізними штабами скрині. Мовляв, нащо жив, нащо так горестно гарував у отведенных походах, для которого всі оці шаблі, булдимки, посріблені ронди. пожбурив її мені під ноги, а я дуже злякався й замовк.
  6. А він геть розпасіювався, то лаявся чорно, то приголошував по-жіночому: “Закрию очі, й хто опережеться моїм чересом, хто почепить до нього мою шаблю, хто сяде на страта коня?! Він промовляв слова, які змушували моє душе стискатися від страху.
  7. Мав батько ще діти від другої жінки моя мати, Полуботківна, померла, але дрібні, двоє дівчаток і мальчуга трьох літ, отже, не плекав великої надії побачити його в сідлі. трудно переживав, невимовне нудившись за Академією, хоч не все там було миле мені.
  8. Може, навіть навпаки, більше немилого, ніж доброго.
  9. Як уже зазначив, був огольцом тихим, затинався й нітився з будь-якої причини, і наді мной кепкували колегіанти-академісти.
  10. Мій дзвінкий, филигранный і сумовитий глас влетев мені втіхою і расправою водночас.